вівторок, 1 червня 2010 р.

Сухе валяння з топсу мериноса з Лорі Флуд




















Не секрет, що вовняний топс мериноса поступається кардочесаній вовні у своїх "суховаляльних" властивостях. Відбувається це внаслідок промислового спрямлення волокон вовни, яка під час цього процесу втрачає природну хвилястість та стає ніби слизькою для голки, не такою "живою", як вовна в руні. Проте доступність мериносового топсу та багата кольорова гамма спокушають на експерименти багатьох валяльщиць. Аби повернути спрямленим волокнам вовни природну хвилястість та "життєвість", америсканська майстриня Лорі Флуд на своєму сайті http://www.spinsterstreadle.com пропонує спробувати два способи. Перший з них - це занурення стрічки топсу у таз з дуже гарячою водою до повного її охолодження. Треба зауважити, що вовну не можна пересувати в тазу, аби вона не звалялась. Після того, як вода стане холодною, вовну треба обережно витягти з тазу також обережно (аби не звалялась) добре віджати, - спочатку - руками, потім - в рушнику, просушити. Другий спосіб годиться для тих, хто має прилади для обробки одягу гарячою парою - розвішену вовну ретельно обробляють парою до повного просочування всієї стрічки, потому - знов сушка. Авторка стверджує, що працювати голкою (до речі, для вовни мериноса вона рекомендує тонку голку №40) з такою попередньо обробленою вовною - справжнє задоволення. Також на своєму сайті майстриня розмістила чимало інструкцій (звичайно ж, англійською) з валяння (*.pdf - файли, які легко роздрукувати) - про валяння вовняної вази на м"ячику, нуно-фелтінг, мокре валяння та навіть використання нетканих шовкових хустинок (і ще багато іншого). Якщо спробуєте і Вам сподобається - не забудьте залишити коментар ;).

Немає коментарів:

Дописати коментар