неділю, 7 листопада 2010 р.

Дещо з історії "нуно"

















Чи знаєте Ви, коли і завдяки кому у валянні виник метод роботи з готовими тканинами? Якщо ні - сподіваюсь, що стаття Сашіко Котаки (Sachiko Kotaka), співавторки методу, буде для Вас такою ж цікавою, як і для мене.

"Communicating with other felters is good, but the important thing is to work on your own and play with no rules in your head."
                                                                                                                                        Polly Stirling

"Спілкування з іншими майстрами  - це добре, але дуже важливо працювати самостійно, без забобонів." 
                                                                                                                                         Поллі Стірлінг


   "Робота з вовною дарує мені особливу радість, бо, здається, я має вроджену закоханість у текстиль. Після 15 років валяння я все ще відкриваю нові грані магіїї вовни, яка дозволяє мені втілювати мої видіння у матерільний вимір, що існує навколо людського тіла. Цей вимір можна бачити, відчувати, торкатися його... це скульптури, що оживають....

    Я  - емігрантка з Японіі, країни, добре відомої та шанованої в світі завдяки прекрасним тканинам для традиційних Кімоно. Я приїхала в Австралію, коли мені було лише 20. Молода жінка, я швидко усвідомила (не без збентеження), що я майже нічого не знаю про свою Батьківщину. Я відкрила для себе японський текстиль, коли почала працювати в магазині з продажу Кімоно у Байрон Беї. Працюючи в крамниці понад 10 років, я мала можливість розглядати розкішні та складні, проте несподівані поєднання кольорів, інколи ледь помітні, а інколи виразні малюнки, часто-густо виразні елементи було виконано поверх малопомітних, витканих на поверхні тканини. Крамничка займалася тм, що перетворювала традиційні Кімоно у більш сучасний та функціональний одяг, тож протягом деякого часу я мала можливість збирати для себе найкращі клапті з обрізків. Власник крамниці, з яким ми заприятелювали, любив жартувати, що я - його найкращий замовник! Так, як закохана у текстиль, я не могла з собою нічого вдіяти і збирала усі обрізки та найкращі Кімоно для себе та своїх валяних виробів!
   Моя подорож у світ вовни розпочалась у 1994-му. Як і багатьох інших валяльщиць, Поллі Стірлінг (Polly Stirling) втаємничила мене у мистецтво роботи з натуральними волокнами. Я саме відвідувала приватні уроки малювання, коли Поллі запропонувала мені працювати в її студії кілька днів  на тиждень. Я намалювала натюрморт з болванкою для виготовлення капелюхів на одному з останніх заніть у 1993 і вже через кілька місяців Поллі запросила мене виготовляти капелюхи разом з нею. Я відчувала, що це - моя доля, адже практичне мистецтво - це пристрасть всього мого життя!

Еволюція Нуно.

Мені дуже пощастило стати співавторкою в проекті "Wild Turkey Feltmakers", який започаткувала Поллі (з нами працювала також талановита майстриня Сільвія Уатт (Silvia Watt)). Після 6 місяців роботи над капелюхами, вона переконала мене та допомогла розпочати роботу над створенням іншого одягу. І для мене це був надзвичайно цікавий досвід - брати участь у розвитку технологій нуно-войлоку.
Шоу ремесел у Сіднеї у 1995 році було неабияким випробуванням для нас із Поллі, адже ми вперше почали продавати наші нуно-одяг, а створені нами вироби були частиною щоденних модних показів. Дорогою додому Поллі сказала мені, що ми повинні знайти ім"я для цієї технології. Після кількох невдалих спроб, Поллі спитала мене як буде "тканина" японською і я відповіла "Нуно!"
Сьогодні "нуно" -  настільки поширена техніка, що чи не кожна книжка з валяння обов"язково містить в собі розділ з нуно-войлоку. Ця технологія, здається, докорінно і назавжди змінила природу повстяних виробів, адже вони можуть бути надзвичайно тонкими і навіть прозорими, що дає можливість вдягати їх у будь-яку пору року та навіть у субтропічному кліматі, де живемо ми з Поллі. Ідея використання тканини у валянні була наче подих свіжого повітря для валяльщиць усього світу, особливо в країнах з усталеними технікамии валяння... <...>

Народження Каламарі


Іноваційний підхід моєї колеги Поллі надихнув мене на розробку власних унікальних технологій, які я назвала "Каламарі фелт" (Calamari - кальмари) та "Вайлд тьоркіз нест фелт" (Wild Turkey's Nest - гніздо дикої індички).

Сучасні тенденції у виробництві валяних виробів передбачають використання багатьох технік та матеріалів для створення складних, об"ємних поверхонь.Особисто я обожнюю створювати речі, в яких я використовую техніки з орігамі, шматочки кімоно. Поєднання вовни та австралійських навичок у валянні з традиційно японськими елементами відображає мій внутрішній світ, який є місцем зустрічі двох культур - Заходу та Сходу."

P.S. від "Чарівної скрині":
Взагалі-то існує думка, що техніка використання тканини у валянні виникла раніше, ніж її  винайшли в своїй роботі Котака та Стірлінг, проте вона існувала радше як техніка з назвою "ламінування вовни" в країнах Північної Європи, де й до сьогодні надають перевагу цій назві, оскільки "Нуно" - це ще й власна назва компаніїї, що спеціалізується на текстильному дизайні в Японії.

Що ж являють собою згадані вище техніки Каламарі, Орі-кірі та Вайлд тьоркіз нест фелт?

Ось як описує ці техніки авторка:

Каламарі фелт

Зробіть кільце з вовни, розщепивши пасмо топсу в довжину, з"єднайте кінці та потріть місце з"єднання кінчиками пальців. Зробіть багато таких кілець та розкладіть на "пупирці" так, щоб одне кільце перекривало інше. Коли будете змочувати розкладку, не переборщіть з водою, адже кільця можуть розплистися в різні боки.




 Орі-кірі фелт


 Ця нова техніка походить з мого дитинства, коли ми інколи згинали та вирізали квадрати з яскравого кольорового паперу для орігамі, аби зробити декоративні паперові квіти (Кірігамі). Орі-кірі - це застосування цього традиційно японського мистецтва у валянні.





Вайлд тьоркіз нест фелт

Розщепіть пасмо топсу вздовж стрічки, у кожного тоненького пасма потріть середину двома долонями, аби надати пасму вигляд гілочки. Важливо залишити кінці кожного пасма незваляними. Розкладіть довільно зваляні таким чином пасмочка шарами, аби створити за бажанням більш чи менш густу сітку. На створення цього методу мене надихнула дика індичка, що бігала навколо майстерні Поллі та робила гнізда де прийдеться, поки я працювала у студії.

5 коментарів:

  1. Оксана! Спасибо за чудесную информацию!! Очень интересно, и ооочень хочется всё попробовать!

    ВідповістиВидалити
  2. Оксана! Большое спасибо за удивительно интересную информацию! Очень хочется всё попрбовать!!!

    ВідповістиВидалити
  3. Спасибо, Аня, теперь я знаю, что блог читают не только поисковые роботы :))
    Я буду стараться публиковать все интересное, что попадается в сети и в журналах!

    ВідповістиВидалити
  4. )))Оксаночка!!! Солнышко!!! Ты УМНИЧКА! ОЧЕНЬ ИНТЕРЕСНЫЙ БЛОГ! Спасибо тебе за ТРУД и СЕРДЕЧНОСТЬ,которые ты вкладываешь в нас)))!!Здорово! Рада! Информация просто замечательная!Спасибо тебе !!!Где же ты время находишь))! Не говоря уже об инфе)))! Желаю тебе ЗДОРОВЬЯ и НЕУТОМИМОСТИ))))!

    ВідповістиВидалити
  5. Оксаночка, спасибо огромное, слава богу на этой страничке нет бешенных рыбок. Во я за ними поганялась...

    ВідповістиВидалити