Флісоманія - нові надходження у "Скрині"

Кілька днів тому - нарешті! -  ми отримали першу поставку флісу. Враження словами не описати... Він вже є витвором мистецтва, і, на мій погляд, єдина його вада - це абсолютна нефункціональність. Якби не це, всі 5 мішків залишила б для себе, як люблять казати наші покупці "щоб було". Проте перше захоплення пройшло і постало питання - що ж з ним робити далі? Як працювати з цим скарбом?
Для невтаємничених, фліс - це назва синтетичної тканини або зрізаного килимом руна (вовни) тварини. Про синтетику ми забудемо, а поговоримо сьогодні (як завжди :) ) про нашу улюблену вовну.
Фліс сьогодні цікавитиме нас насамперед як матеріал для валяння, адже за останній рік його популярність досягла небачених висот. Отже, спробуємо трошки розібратися в класифікації. Стаття не претендує на вичерпність, проте, може комусь стати у пригоді.
Сьогодні ми вже знаємо, що у розведенні овець існує кілька напрямків, коли породи виводяться з конкретною метою отримати від тварини молоко, вовну, шкіру або м"ясо. Існують унікальні породи (наприклад, Ґотланд), що добре зарекомендували себе відразу у кількох "номінаціях". Отже, вовна різних порід овець має різні властивості - товщину волокна, довжину пасма, завиток, пружність, блиск, придатність для валяння, міцність. Напевне, це ще не всі ознаки, проте наразі достатньо. Зауважимо, що старі породи, зазвичай, дають вовну, більш придатну для валяння, ніж відносно "молоді", адже останнім часом зусилля селекціонерів напрямлені здебільшого на покращення м"ясо-молочних властивостей порід. Окрім відмінностей між породами, звичайно ж, існують відмінності географічні та так би мовити "людський фактор". Йдеться про те, що вівці однакової породи, вирощені в різних куточках планети  матимуть різну за властивостями вовну внаслідок певних відмінностей у раціоні, кліматі та догляді. Та й в одного господаря, з однієї отари завжди є кращі та гірші особини. Та й це ще не все. Вовна навіть з однієї вівці, але зістрижена з різних ділянок її маленького овечого тіла матиме також різний вигляд, товщину, довжину, властивості та - про це ми ще поговоримо - забрудненість. Після стрижки вовну, залежно від її призначення, сортують, відділяючи найцінніші за властивостями частині  від інших, або ж цілою "ковдрою" відправляють на подальш у переробку (миють, чешуть, прядуть тощо).
Залежно від регіону походження, догляду  та чистоти луків, на яких випасалася худоба, зістрижена вовна буде містити більшу чи меншу кількість рослинного сміття та екскрементів. Проте головне, що до того, як вовну промиють, вона містить значну кількість ланоліну (це речовина, що викликає алергію в тих, у кого вона є на вовну, зовсім не містить ланоліну шерсть альпаки, тому якщо є нестримне бажання валяти чи носити повстяні речі, не обминайте її увагою! ) та інших хімічних речовин, що прискорюють звалювання навіть без мила (лише з гарячою водою).
Таким чином, можна скласти таку грубу класифікацію фліса:
- за породою (тут - всі характеристики від кольору, м"якості до товщини та блиску);
- за регіоном походження (від цього залежить і природна чистота флісу, внаслідок певних традицій догляду за худобою, що склалися в регіоні, і придатність його для валяння, адже в країнах з  м"яким кліматом вівці весь рік проводять на свіжому повітрі, що нівелює відмінності у флісі, зістриженому восени та навесні - вівці, що провели всю зиму в приміщенні навесні не зможуть порадувати нас розкішним руном);
- за якістю первинної обробки (ціле руно зі сміттям та ексрементами чи відібрані відносно чисті ділянки);
- за ступенем обробки (митий чи не мититй). Митий у промислових умовах фліс з розкішної "шуби" перетворюється на ворох сплутаних шматків вовни, серед яких трапляються окремі локони чи пасма. Митий вручну фліс порадує тих, хто не переносить стійкого овечого запаху, адже у порівнянні з немитим флісом він майже не пахне. Акуратно вимитий вручну фліс зберігає свою структуру (локони й пасма), лише суттєво змінює колір - стає чистим :)

Аби вимити фліс (що зовсім необов"язково для валяння, проте необхідно для, скажімо, фарбування), його потрібно залити дуже гарячою водою з підручним засобом для миття жирного посуду  (у відрі чи неширокому тазу, аби вода не охолола швидко), акуратно, за допомогою палиці занурити всі його частини у воду. Дочекатися, коли вода повністю охолоне і акуратно злити її. Ланолін розчиняється лише у гарячій воді, це повільний процес, тому поспішати не треба. Залежно від ступеня забрудненості води, яку Ви злили, цей етап повторюється від 2 до потрібної кількості разів, щоразу концентрацію миючого засобу можна зменшувати, останній раз замінивши на спеціальний засіб для прання вовни. Для полоскання, також без зайвих рухів, у воду можна додати трохи харчового оцту.

Велика заочна подяка Ользі Казанцевій за її щедрий дар - початкові інструкції по роботі з флісом з семінару Хейді Греб та фотографії з описами її власних експериментів.